Семенівський район утворений в 1926 році. Площа – 1470,4 кв.км. або 147,039 га. Населення – 20,6 тис. жителів (01.01.2007 р.). Національний склад населення району: українці - 95 %, росіяни - 3%, білоруси 1 %, євреї - 0,28, інші національності – 0,8%.
Розташований на північному сході Чернігівщини, в північній частині Деснянського Полісся в Середньому Лівобережжі річки Снов у межах Дніпровсько-Деснянської терасової рівнини.
У районі розміщено 77 населених пунктів, підпорядкованих міській та 17 сільським радам. Адміністративний центр м. Семенівка (8,8 тис. жителів) розташоване на р. Ревна на відстані від обласного центру – 346 км залізничним транспортом та 168 км автомобільним транспортом. Місто Семенівка засноване у 1680 році Стародубським полковником Семеном Самойловичем (сином гетьмана України І. Самойловича).
Найбільші населені пункти: села Жадове, Погорільці, Тимоновичі, Іванівка, Машове, Костобобрів, Радомка, Хотіївка, Миколаївка, Архипівка, Чорний Ріг, Олександрівка, Галаганівка, Жовтневе, Карповичі, Стара Гутка.
Межує на півдні і сході з Корюківським і Новгород-Сіверським районами Чернігівської області, на заході і півночі відповідно з Климівським і Стародубським районами Брянської області Російської Федерації.
Має міждержавний автомобільний пункт пропуску на українсько-російському кордоні "Миколаївка-Ломаківка”.
Район розташований в межах 51о54`50`` і 52о21`05`` північної широти (протяжність 50 км) і 32о10`30`` і 33о02`00`` східної довготи ( протяжність 45 км). Довжина автомобільних доріг в районі складає 437,5 км, в тому числі з твердим покриттям 193,5 км.
Шляхи обласного значення: Семенівка – Новгод-Сіверський, ПП "Миколаївка” – Семенівка – Холми, Семенівка – Грем`яч.
З північного заходу на схід району проходить одноколійна залізниця Семенівка-Новгород-Сіверський-Хутір Михайлівський, яка сполучає станцію Семенівка з м. Новгород-Сіверський.
Клімат району помірно-континентальний, річна кількість опадів складає 550-560 мм. Середня річна температура + 5.7 градусів С. Абсолютний максимум + 38 градусів С. Абсолютний мінімум – 37 градусів С.
Поверхня району хвиляста рівнина. Абсолютні висоти найбільш характерних точок рельєфу: 170 м – залізнична станція Семенівка, 177 м – 3 км на південно-захід с. Машове, 204 м – 4 км на захід селища Угли.
У геоструктурному відношенні, територія району розташована на північно-східному схилі Воронезького кристалічного масиву і має загальний нахил поверхні з північного сходу на південний захід. В орографічному відношенні це межі Дніпровсько-Деснянської терасової рівнини, для якої характерні добре вироблена і дуже слабко розчленена рівнинна поверхня: майже повна відсутність добре розроблених балок, неглибокі долини з дуже похилими схилами, характерні для поліських річок.
Гідрографічна мережа складається з річок басейну р. Десна, головними з яких є Снов, Ревна, Слот та Ірванець. Загальна довжина річкової мережі становить 276 км, середніх – 43, а малих річок – 233 км.
Майже всі вони беруть початок на території району: Колода, Ракужа, Гаркавка, Устіж, Дресна, Одра, Слот, Лубка, Сухомлинка, Блешенка.
Річки району відносяться до рівнинних, з швидкістю течії 0,1-0,3 м/сек. Живлення переважно атмосферне, з помітною участю грунтових вод. Основна частина стоку ( до 57%) проходить у весняну повінь.
Долини річок пойменні, неясно виражені, шириною 3-5 км. Русла рік звивисті, шириною до 20-50 м, з рукавами, заводями, притоками, островами, заростаючі біля берегів водяною рослинністю, іноді торфовисті. Глибина від 0,5 до 5-9 м, швидкість течії 0,50 – 0,15 м/сек. Пойми річок, нерідко лівобережні, шириною 350-2000 м, лугові, місцями заболочені і заторфовані, закустарені, Починають затоплюватись при рівні води 1,5-1,7 м в середньому у другій половині березня
З інших річок найбільш значними є притоки Ревни: Гаркавка (з Костою), Рванець (з притоками Сигайвина, Сухомлинка, Одра, Супой, Криниці), Слот (з притоками Дубна, Глибочка, Моісеєвка). Інші притоки Ревни: Устеж, Грем`ячка, Нориця, Дрест, Могильничка. Притоки Снову Блешанка, Паля, Ірпа, Стратива, Клюс.
Густота річкової мережі (без урахування водойм) складає 0,23 км на 1 кв.км.
На території району знаходиться 30 водойм площею 1 га і більше, площа дзеркала води яких 235,9 га, периметр їх берегової лінії 43,6 км. Загальна довжина струмків і тимчасових водотоків в межах району 84,8 км. Значна частина їх в літній час пересихає.
Грунти в основному дерново-підзолисті.
Сільськогосподарські угіддя займають 49,4 % загальної площі району, (72660 га), у тому числі: орні землі 50610 га, сади – 737, лікарські трави – 25 га, сінокоси – 11846, пасовища – 9441 га, 53079 га (36 %) – ліси, в основному соснові. Територію загальною площею 8811 га 5,9 % займають болота, 904 га річки та водоймища (0,6%).
Корисні копалини: торф, пісок, глина.
Наявні запаси торфу використовуються для виробництва торфобрикетів для опалювання, та як добриво для сільськогосподарських земель. На базі родовищ червоної глини в районі вироблялась цегла. Пісок використовується у будівництві. Ґрунти в районі дерново-підзолисті. Середній бал землі - 37 ( по області 52).
Сільськогосподарських підприємств – 27, фермерських господарств – 15.
Напрямки спеціалізації в сільському господарстві: виробництво зернових культур та льону, молока та м`яса великої рогатої худоби.
В надрах Семенівщини зосереджена значна кількість мінеральної сировини, потенціальні ресурси якої дозволяють забезпечувати стабільні темпи видобутку на довгострокову перспективу.
Напрямки спеціалізації у промисловості: лісопереробка (ДП "Семенівське лісове господарство”), виробництво льоноволокна (Семенівська філія ТОВ "Українська лляна компанія плюс”, виробництво взуття, готових виробів з текстилю (ПП "Семенівська мануфактура), виробництво торфобрикету (філія Ірванцівський торфозавод ДП "Чернігівторф”).
Семенівщина займає перше місце серед районів області по покладам торфу ( біля 6 млн.тонн).
Торф – органічна корисна копалина, яка використовується в даний час в господарському комплексі, як побутове паливо та основа для виготовлення різноманітних органо-мінеральних добрив.
У районі є родовища високоякісних гончарних, цегельних, грубокерамічних бурих та різнобарвних глин; чистих кварцових склянистих та будівельних пісків ( місцями глауконітових), а також абразивного піщаника ("жорновий камінь”), який відрізняється високою вогнестійкістю і є добрим абразивним матеріалом для виготовлення жерновів, точки, динасів, для місцевого виробництва.
Розповсюджені в районі морені лісовидні озерні суглинки, білі піски, гончарні і клинкерні глини та інші четвертичні породи можуть бути використані як сировина для керамічної, клінкерної та скляної промисловості.
У районі є також родовища болотних залізних руд, які можуть початково використовуватись для виробництва мінеральних добрив.
Значні площі території району відносяться відноситься до зони мішаних лісів Полісся. Найбільш поширені лісові масиви сосни, берези, дуба, вільхи, осики.
Лісистість району складає 40,6 %. Ліси займають площу 51343 га і представлені в основному сосновими насадженнями (чистими або з домішками широко- та вузьколистих порід).
Господарську діяльність в лісових насадженнях району ведуть два лісогосподарських підприємства: Семенівське державне лісогосподарське підприємство (держлісгосп), площа лісових насаджень 31395 га та дочірнє підприємство "Семенівкарайагролісгосп”, площа лісових насаджень 19948 га.
Фауна району досить різноманітна. Найбільш поширені: лисиця, борсук, бобер, заєць, лось, дикий кабан, вовк та інші.
Із 276 видів птахів, які зустрічаються в Українському Поліссі, 182 гніздяться тут ( сіра куропатка, горлиця, сірий журавель, цапля).
У районі знаходяться 19 територій та об`єктів природно-заповідного фонду, загальною площею 4188,1 га.
У Радомському лісництві знаходиться ботанічна пам`ятка природи "Дерева –екзоти” (лісонасадження смереки сибірської, модрини європейської та бархату амурського).
В орнітологічному заказнику "Гужевик” (Блешнянське лісництво) гніздяться чорні лелеки.
Заклади освіти: 19 загальноосвітні навчальні заклади: 1 гімназія, 10 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 8 загальноосвітніх шкіл І-ІІ ступенів, , 12 дошкільних закладів, будинок творчості дітей та юнацтва, дитячо – юнацька спортивна школа.
Заклади охорони здоров’я: центральна районна лікарня, 2 дільничні лікарені, 2 лікарські амбулаторії, 25 ФАПів, 6 аптек та 27 аптечних пунктів, районна санепідемстанція та державне підприємство "Семенівська профілактична дезінфекція”.
Заклади культури: 30 клубні заклади, 22 бібліотеки, історико – краєзнавчий музей, районна музична школа.
Засоби масової інформації: газета ”Життя Семенівщини".
На території району знаходяться 15 пам`ятників археології, 3 пам`ятки архітектури: церква ікони Казанської Божої Матері (ХІХ ст.) м. Семенівка; Іллінська церква (ХІХ ст.) с. Орликівка, та будинок нотаріуса Попова м. Семенівка, 76 пам`ятників воїнам-землякам, які загинули захищаючи Батьківщину.
До пам`ятних місць належать урочища Хомутовщина, де у березні 1943 року було сформовано партизанський загін ім. Чапаєва, урочище Рогізне, де розташовувався в роки війни партизанський шпиталь, будівля школи-гімназії, де у 1918 році розміщався штаб Червоногвардійського загону М.Щорса.
За даними археологічних досліджень заселення території, яку зараз займає Семенівський район, почалося під час пізнього палеоліту (біля 20 тисяч років тому). Це підтверджують археологічні знахідки епохи мезоліту, неоліту та раннього заліза біля міста Семенівка, сіл Орликівка, Заріччя, Городок, Гаті.
Поселення та городища періоду Київської Русі відкриті археологами біля сіл Городок, Карповичі, Радомка. На лівому березі річки Снов, біля с. Медведівка в 1894 році археологом П.М.Єрмоленко засіксовано 18 курганів Х-ХП століть.
У цей час територія сучасного Семенівського району входила до складу ранньофеодальної територіальної адміністративної одиниці – Сновської тисячі.
У 1146 р. вона була захоплена князем Ізяславом (династія Давидовичів).У 1167-1174 роках північна частина Сновської тисячі, в результаті князівських міжусобиць ввійшла до складу Стародубського князівства, але вже на початку ХП ст, вся територія Сновської тисячі була приєднана до складу Чернігівського князівства.
Ліси, річки, болота давали людям харчі і захищали від ворогів.
Розвиток краю в ХШ-ХІУ ст. проходив під впливом найважливіших центрів землі Сіверської – міст Стародуба та Новгород-Сіверського.
Після звільнення від татар Сіверська земля ввійшла до складу Литовської держави.
У 1500 р.територія сучасного Семенівського району була приєднана до Російської держави до 1619 року. В цьому році за умовами Деулінського перемир`я, ця територія відійшла до складу Речі Посполитої і знаходилась у складі 2-х адміністративно-територіальних одиниць Стародубського староства (Смоленське воєводство) і Н.Сіверського староства (Чернігівське воєводство).
У результаті національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького Семенівський край був звільнений від польської влади із 1654 по 1663 р.р. входив до складу Ніжинського полку, на чолі якого стояв полковник Іван Золоторенко, який офіційно звався "полковник Нежинський и всего Севера”.
Після того, як у 1663 р. гетьман України Іван Брюховецький змінив полковий устрій і утворив Стродубський полк, вся територія сучасного Семенівського району з моменту утворення і до 80 –х років ХУШ ст.входила до цього полку.
З метою посилення нового державного кордону, гетьманами України проводилось постійне сприяння заселенню та господарському освоєнню земель Семенівського краю.
Як раз у цей час і виникла більша частина, існуючих донині , населених пунктів. Часто ці поселення виникали на місці "пустующих селищ”, тобто тих, які були покинуті чи занепали під впливом різних історичних подій (монголо-татарського іга, русько-польських війн, епідемій і т.д.).
Більшість сіл отримали статус "слобод”, а їх жителі звільнились на певний період від сплати податків державі.
До складу Топольської сотні стародубського полку ввійшли села Карповичі, Тимоновичі, Блешня, Баранівка, Орликівка, Хондобоківка.
У складі Стародубської сотні були села Леонівка, Залізний Міст, Галаганівка, Гремячка, слобода Семенівка, Села Архипівка, Машеве, нове Жадово, Погорільці, слободи Шевченкова Гута (Шевчиха), Лосівка, Вільшанка, Старе Гутище (Чумаківка), хутори Жаданівка, Шведчина, села Радомка, Янжуловка, Костобобрів – до складу Шептаківської сотні.
У ХУІ-ХУШ ст. польська шляхта та українська козацька старшина почали економічне освоєння краю. Виникають рудні, де з болотних руд виплавляли залізо і виготовляли необхідні для селянського побуту речі.
З початку ХУШ ст. переселенцями з Польщі створюються підприємства по виробництву скла – гути. В с. Машеве гута була заснована вихідцем з Польщі Василем Скубичевським. Згодом гути з`явились в селах Баранівка та Блешня, засновником яких був Василь Баранов.
Для зайняття гутництвом тут були сприятливі умови, наявність деревини та піску.
Скло та скляні вироби збувались на базарах та ярмарках як в Україні так і в Росії.
Значна частина жителів займалась хліборобством, але бідні грунти не могли давати постійно добрі врожаї, тому часто люди переходили на нові підготовлені ділянки ( підсічне землеробство)
На берегах річок Снов, Ревни, Ірванця діяли водяні млини, де зібране зерно мололи на борошно.
У ХУШ ст. на рісці Снов у с. Карповичі було побудоване невелике підприємство по виготовленню мідного посуду для виноробних заводів.
Після утворення в 1802 р Чернігівської губернії населені пункти краю ввійшли до складу Новозибківського, Н-Сіверського, Сосницького повітів.
З кінця ХУШ ст. Семенівка стала іменуватись містечком та стала волосним центром.
У період Вітчизняної війни 1812 року на Чернігівщині для боротьби з ворогом були створені 6 козацьких полків.
2-й Чернігівській козацький полк, який формувався в Семенівці, становив гарнізон висунутого на захід Пінська. 350 козаків відважно протистояли переважаючим силам супротивника (5 тис. німецьких піхотинців і кавалеристів з 10 гарматами).
З розвитком товарно-грошових відносин виникають нові промислові підприємства. Однією з перших суконних фабрик на Чернігівщині була суконна фабрика в с. Машеве (1810 р.). Вона належала графу О.Розумовському. Сукно, яке вироблялось на фабриці йшло на потреби армії.
У 30-40 р. ХІХ ст. поміщик В. Ладимирський побудував в Семенівці суконну, парусинову мануфактури та цукровий завод.
У 1857 році був заснований цукровий завод у с. Костобоброві.
Великий прибуток поміщикам приносили винокурні заводи. В 1860-1861 роках вони працювали в селах Галаганівка, Орликівка, Карповичі, хуторі Сергіївському.
У Семенівці значного розвитку отримала шкіряна промисловість. У 1847 році тут працювало 16 шкіряних заводів. Хоча це були маленькі підприємства, їх вироби були широко відомі за межами губернії.
У ХІХ ст. збереглись підприємства, які були пов`язані з виробництвом скла. Діяли заводи в Старій Гутці, Радомці, Блешні. У 1885 році на скляному заводі в Блешні було 14 печей, де працювало 79 чоловік. Це було одне з найбільших скляних промислових підприємств України. За рік на ньому виготовляли 1,2 млн. бутилів.
У середині ХІХ ст .поміщик І.Юркевич мав у с. Орликівка паперову фабрику. Оберточну бумагу і "писчую наивысших нумеров” збували на ярмарках та базарах Чернігівської та Харківської губерній.
З двох картоплепереробних заводів, які діяли в Чернігівській губернії в середині ХІХ ст., один знаходиться в селі Янжуловка (Жовтневе). Завод належав поміщику Гавришеву.
У багатих селах селяни займалися деревообробним та гончарним ремеслом. Жителі Семенівки добували смолу, виробляли дьоготь0, який часто скуповувався підприємцями і відправлявся до Полтавської та Катеринославської губерній.
Значно сприяло розвитку економічних зв`язків введення в експлуатацію в 1901 р. залізничної лінії Н-Сіверський-Новозибків, яка пройшла через м. Семенівку.
У другій пол. ХІХ ст. в багатьох селах відкриваються земські школи.
У м. Семенівка в 1867 р. було засновано двохкласне народне училище. У 1890 році тут навчалось 179 хлопчиків та 49 дівчаток.
З м. Семенівка пов`язане ім`я талановитого медика Йосипа Кириловича Каменецького. Народився 04 квітня 1750 року в міщанській родині. Початкову освіту здобув у церковній школі, потім навчався у Чернігівському колегіумі. У 1780 р. після закінчення Петербурзької шпитальної школи він починає свою лікарську діяльність.
У 1814 році Й.К.Каменецькому присвоюється звання доктора медицини, а в 1816 р. він перший з вітчизняних лікарів призначається на посаду лейб-медика при дворі Олександра І.
У 1803 р. побачила світ книга Й. Каменецького "Краткое наставление о лечении болезней простыми средставами”. Книга була розрахована на простих людей. Вона перевидавалась 13 разів, в тому числі на вірменській та грузинській мовах.
У 1895 р. після закінчення Петербурзької військово-медичної академії в Семенівку прибув лікар А.С.Дахнович, який був високоерудованою людиною. Завдяки його старанням у 1896 році була відкрита міська лікарня, яка носить його ім`я і по нині.
Герб Семенівского району:
Источник: http://semadm.cg.gov.ua/single_page.php?menu_id=1254&NameTable=single_page&TypeCod=&DEPAT=28&pm=brown1_menu |
